Німі уста, коли ними не говорять,
Коли вони усе мовчать й мовчать.
Думки кричать і рвуться на волю,
Та їх не пускають, слова не летять.
Слова, наче діти малі,
блукають в моїй голові.
Та де мені їх подіти,
Як обманути, оминути їх?
Слова- то така отрута,
Слова - то гірка печаль,
Слова, мов смертельна мука,
Коли словом мовчать.
Їх треба підбирати, фільтрувати,
Момент шукати і людей.
Яким найкраще хочеться сказати,
Хоч кожну ніч і кожен день.
Комусь то слово щось важливе,
Когось воно поранить і задіне.
Та щоб не казали і як не втішали,
Немає ще слів, що вгамують біль втрати.
6.01.16
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649816
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.03.2016
автор: Васильева