Я від себе втомилися,
І тебе досить.
Як погано буває,
Завжди кличеш господа.
Бо ніхто не втамує тей біль відчайдушний,
Заберу все від мене, забери
Розворуш мене.
Сірі тіні повзуть по стіні,
Щодня і щороку.
Вішала на них підробки Далі,
Для якогось душевного спокою.
Читала книжки про кохання вічне видумане.
Малювала на полях у зошиті,
Як колись у школі на нудних уроках,
І як дівчинка маленька чекала нового року.
Та вже виросла, стали зрілі думки,
Календар рахує невпинно роки.
А я так само з душею відкритою стою,
І на колінах чекаю спасіння від Бога.
7.01.2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649817
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.03.2016
автор: Васильева