Лікує час – казали люди,
Проте не вірте – то брехня
Підступно він веде в нікуди
Й назад немає вороття.
Не пощадить й не порятує...
Він пролетить неначе мить
Можливо рани затягнуться,
Але ой як іще ж болить.
А потім - що ж – серед зими...
Лиш самота і безгоміння
Забули як любити ми.
Й замість сердець одне каміння.
І гірко думати, що там –
Ген десь далеко за туманом
Шукав ти щастя весь цей час
Та все було лише обманом.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649989
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 08.03.2016
автор: Невиправний мрійник