Лиш кволе тепло із пагонів верб проросло-
піском і смолою запахли асфальтні шляхи.
Оце літочиснення зим… ВзялО й собі далі пішло,
розітяли йму простір крильми перелітні птахи.
Насиджені гніздо-мешкАня з повЕрхів й собі
розплющують очі квадратні і дивляться в світ,
як з бруку столітнього звеселілі міські голуби
видлубують літо… Літочислить сірий граніт.
Камінних левів ніщо не пробудить від сну,
повз них час пропхнеться хитрючим пітоном,
а вежа шпильчаста знай нанизує ранню весну,
і клаптики неба розшарпують в гіллі ворони.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650003
Рубрика: Міська (урбаністична) поезія
дата надходження 08.03.2016
автор: Лана Сянська