О вітре з-над Дніпра! Прилинь хоть на часину
І душу, спрагнену до краю, освіжи,
Що вдома діється, тихенько розкажи,
Утіш та осуши непрохану сльозину.
Про все, про все згадай, та тільки про руїну
І сльози матері нічого не кажи,
Хоч обдури мене, але заворожи
Вістками добрими про рідну Україну.
А потім до Дніпра широкого лети,
На груди матері-вітчизни упади,
Побожно поцілуй її безсмерті очі
І по-синівському зогрій та обнадій:
Ще збудуться слова поетові пророчі
Про нашу провду, нашу хату й волю в ній!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650023
Рубрика: Сонет, канцон, рондо
дата надходження 08.03.2016
автор: Kosenko