* поет і Адам
Так, рідня ми з Адамом: він бога пізнав і Едем.
Я ж свої насолоди в житті
від кохання і Жінки отримав.
Це вони мені – рай, де любов по дорогах веде,
І, народжений Жінкою, «рай»,
«бог» і «щастя» – Їй ставлю у риму!
* і без любки в Едем?! – боже збав, я не хочу без неї!
А без тебе в раю я прийматиму муки пекельні,
Якщо в рай після смерті мене без тебе поведуть.
Не відкрию очей: світлий рай стане краєм пустельним! –
Небо, так не карай: без коханої рай?! – Ні, забудь!
* юної плоті невтоленність згадую – і розумію…
Ми знали: то пристрасть звела нас під дахом одним.
Та з неї – намріяв! – кохання розквітнути мало!
А ти лише свідків шукала (і я теж став ним!),
Щоб самочки хіть гамувати… – лиш це ти шукала.
* як випить чар твоїх і не згоріти?
А від зрад нескінченних твоїх – о невірна моя! –
Я знавцем всіх любовних премудростей став, як мольфар,
Так чому ж в твої сіті, Ісіда, Інанна, Фрейя
Потрапляю, мов юний коханець?! В чім міць твоїх чар?
***
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650054
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.03.2016
автор: Касьян Благоєв