«Про ліки попросити я хотів…» -
Професор мовив – «Ти б їх не продав?
З батьками хворих я б поговорив.
Потрібно, щоб на це ти згоду дав…»
«Маленькій Юлі препарат цей допоможе?» -
Він дівчинку маленьку пригадав.
«Лиш мама заплатити та не зможе…»
«А я про гроші Вас і не питав…
Я хочу їй його подарувати,
Тим більше, що День Ангела у неї.
Скажіть, що попросили передати
Від Юлі… Іншої… Моєї…»
Пішли дощі. Він кілька днів чекав,
Що прийде тіло мама забирати.
Та змок, простив, в гарячці пролежав –
Не зміг кохану хлопець поховати.
Від чорної, кривавої давився мокроти,
Здавалося, прийшов час помирати.
«Напевне, скоро буду там де ти!»
В думках він Юлі вирішив сказати.
Та через тиждень йому легше стало,
Став кашель поступово відступати.
А потім, лікарів це здивувало,
Пухлину не змогли вже відшукати.
Безслідно зникли у легенях метастази,
«Ти переміг!» - сказав професор щиро.
«Любов перемогла!» - сказав одразу.
Згадав про Юлю, як сміялась мило…
Професор на прощання побажав:
«Настав час знову сцени підкоряти!»
Та хлопець йому скромно відказав:
Я буду лікарем, щоб діток лікувати…
Пройшли роки. Роман дотримав слова –
У онкоклініці хірургом працював.
Дружину мав і діточок чудових.
Найстаршу доню Юля він назвав…
Щоранку у капличку він заходить
В саду, де з Юлею колись гуляв.
Там Господа про допомогу молить,
Щоб діткам хворим Бог здоров’я дав…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650064
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.03.2016
автор: Finist