Людина як порох, як дощ, як смола,
Людина черства, Людина - німа,
Людина як звір, як скажений кабан,
Все це одна грань її сприйняття.
Людина... Це слово, мабуть, просте,
Та скільки накоїти зможе за це,
Когось там уб'є, когось там поб'є,
Когось просто візьме, кудись там пошле.
Тварюка людина і добра, і зла.
Диявол сидить в ній і янгол добра,
Чому ти людино дурепа така,
Ми всі тут єдині , одна ми мета.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650096
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 09.03.2016
автор: Константинов