ВІКНО (сонет)

Як  мучиш  ти  мене  мовчанням...
А  очі,  боже  мій!  які,  —
Вони  наповнені  благанням
Торкнутись  теплої  руки...

Мене  п"янить  твоє  бажання!
Воно,  мов  течія  ріки,
Що  зносить  на  шляху  містки,—
З  грудей  вихоплює  визнання...

Забути  твій  чарівний  погляд?
А  що  ж  тоді  життям  звемо?
Коли  тебе  немає  поряд,

Коли  не  бачимось  давно,
В  душі  одне  —  про  тебе  спогад...
Ти  —  в  світ  єдинеє  вікно!

______________________
*  фото  автора


адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650144
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.03.2016
автор: Віктор Чернявський