Я Вас прошу, послухайте мене!
Не зачіпайте, прошу, відчепіться!
Я знаю, що війна колись мине,
Я знаю, що ще повні будуть вінця!
Та знаю й те, що питиму до дна
За тих Героїв, що не повернулись!
Дітей своїх я вчитиму сповна,
Що росіяни, були й є намулом!
Учіть російську, чуєте?! Учіть!
Та не для того, щоби прославляти,
А щоб в годину спротиву, ви вмить
Могли про плани ворога дізнатись!
Щоб ви спокійно бігати могли,
Поміж кацапських співаних берізок,
Щоб серед вулиць ви спокійно йшли,
Закливши «сто» тротилу у валізу!
Щоби коли, спускаючись в метро,
Ви чемно кидали на пропуску жетони
І там поклавши, ту валізу, у вагон
Спокійно вийшли, пригадавши терикони…
Володими Царенко. 09.03.2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650212
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 09.03.2016
автор: Володимир Царенко