Я - людина ти - ведмідь,
Ти - томем мій,так чому ж
Кров мою - кипучу мідь
Спиняєш ваготою туш?
...І гострозубо - у горлянку
Жадаєш впитися мені,
Щоб темним молоком світанку
Збудити крик зачаєний на дні.
З глибин душі до племінних печер
Той крик рікою відчаю тече.
Скажи - за що? Я ж так тебе любив,
А ти мене без сумніву убив.
Списа на тебе марно не підняв,
А ти моє життя собі забрав!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650213
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 09.03.2016
автор: Той,що воює з вітряками