Ще вчора чоловіки лицемірно намагалися догоджати жінкам, а сьогодні все затихло, ніби нічого й не було…
«День жінки», «8 Березня», «Міжнародний жіночий день» - все це назви іллюзії свята (щастя), яка на наступний день забувається. «Свято» від «святий» – «щасливий» (прасловянське «siva-to» означає «щастя це»). Багато жінок не вважають себе гарними (чув особисто, бачив часто, як вони одягають «маски» – косметичні, пластичні), і навіть не всі гарні вважають себе щасливими...
Насправді, це просто «Міжнаро́дний де́нь боротьби́ за права́ жіно́к і міжнаро́дний мир», офіційно встановлений ООН в 1977 р. Фактично – це день жіночої солідарності (жінки самі його для себе встановили, а чоловік-політики лише визнали)…
Часто жінки, забувши про гідність, скромність, пристойність, вимагають від чоловіків уваги в цей день по тій простій причини, що вони жінки. А яка заслуга жінки в тому, що вона жінка? Це ж не професія, яку людина здобуває або освоює, за що заслуговує привітання в професійний день. Феміністки (жінки, які дійсно боряться за права жінок і яким належить авторське право на цей день) категорично відкидають будь-які прояви уваги до них, як жінок з боку чоловіків, вважаючи це лицемірством і сексизмом. Показовим в цьому плані є особисте життя найвідоміших співзасновниць «Frauen Tag» (нім. «Жіночого дня») німецьких феміністок-соціалісток Клари Цеткін і Рози Люксембург. Обидві спокусили молодих чоловіків, які їм годилися в сини (найцікавіше, що 36-річна Роза зробила своїм коханцем 22-річного сина Клари), а коли ті їх покинули, то спільне «горе» їх дуже зблизило. Історія Клари Цеткін взагалі нагадує «собаку на сіні». 40-річна Клара одружила на собі молодшого на 18 років студента Академії мистецтв, який став успішним художником і прожила з ним 17 років. Але політичні розбіжності стали причиною розставання (він пішов добровольцем на Першу світову війну, а вона була взагалі проти війни). Клара ще понад 10 років не давала офіційного дозволу на розлучення (от як було захищене право жінки на шлюб сто років тому!). Лише у 71-річному віці «бабуся» погодилася і той одружився на 38-річній Паулі Бош (дочці легендарного співзасновника електротехнічного концерну «Bosch»), яка чекала весь цей час (ось де справжні вірність, любов і щастя)…
В СРСР цим «праздником» (від «праздность» – безделие, лень) лицемірно прикривали підміну права жінки на працю нарівні з чоловіками на обов’язок важкої праці на державу (радянська влада масово використовувала жіночу працю навіть в суто чоловічих професіях). Офіційно цей день став вихідним в 1966 р. (наразі «ювілей» - 50 років) при «ловеласі» Леоніді Брєжнєві (генеральному секретарі КПРС), дочка якого була відома своїми любовними історіями і зловживанням алкоголем (закінчила життя в психлікарні)…
Далі по інерції цей день зберігся, як і багато радянських стереотипів, в нашій посттоталітарній молодій державі. Українська політична еліта, вихована в СРСР, не змогла усвідомити, що треба захищати права жінок, а не раз у рік лицемірно вітати. Вітати жінку з тим, що вона жінка, абсурдно і непристойно (а жінці непристойно приймати компліменти і подарунки від всіх чоловіків, крім рідних та близьких (коханих). Насамперед цей день покликаний нагадувати про порушення прав жінок у всіх сферах людського життя, бути маяком надії для всіх жінок, що страждають від утисків чоловіків (сексуальні домагання, насильство в сім’ї…) Вчора це чудово показали феміністки Харкова, які вийшли на демонстрацію з плакатами "Бьет, значит сядет" і "Насилие над женщиной - насилие над миром"…
Ця березнева суєта і ілюзія підмінює собою істинну християнську любов, яка є щоденною важкою працею над собою для власного щастя (святості) і щастя інших людей...
© S.Nemo
09.03.2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650347
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 09.03.2016
автор: Finist