В зими з весною дивоглядки,
То сніг, то дощ, туман – мороз.
Щодня зими зникають статки,
Та вже стурбована всерйоз.
Вночі буває підморозить,
Калюжі в темноті посклить,
А вдень, під сонцем верболози
Весна вже котики сріблить.
Підбадьорилася синичка,
Лиш кілька нот, а як звучать!
Кіт на осонні миє «личко»
Дерева скоро заклечать.
Весна настирна та нестримна,
П’янкий відчутно подих вітру,
Така цнотлива та інтимна,
Безбарвну змінює палітру.
09.03.2016 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650377
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 09.03.2016
автор: Мирослав Вересюк