Так, я стою на згарищі думок,
І світ як мороком промок
Зчорнілий, бідний і німий
Відколи ж то він став такий?
Так, а вчора лиш цвіла весна
П’янка і спрагла аж до дна
І вільна, і жива, й стрімка
Коли ж минулим вбралася уся?
Так, все недосказане і є порок
Як був зготований урок
Швидкий , болючий і важкий,
Відтоді час увесь крихтий.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650400
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.03.2016
автор: Юлічка Лісова