(Єдиному, коханому, найкращому Покидько Антону)
Я завжди Твоє ім'я пишу з особливою любов'ю,
Образ Твій в собі ношу, як оберіг чи ікону,
Я Тебе не зраджу і ніколи не забуду.
Я Тебе кохаю, і безмежний мій смуток,
Що Ти зараз далеко, я не в змозі сказати
Тобі в очі відверто, що найкраще - кохати,
І кохання до Тебе - то дар, мабудь, найвищий...
Дуже щедрим до мене є Отець наш Всевишній:
Він до Тебе направив, й почуття розпалив.
Полум'ям від кохання мою душу зігрів,
Освітив і дорогу, шлях до правди мені...
Я люблю Тебе, Антоній! Щиро вдячна Тобі!
Що Ти є! Що Ти справжній! Що кохаєш мене,
Що не кинеш, й назавжди Ми з Тобою - Одне.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=65052
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 23.03.2008
автор: Эллария