[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=5wEceCSPX9o[/youtube]
Споришева стежка росяна дріма,
Й верби у сережках сняться не дарма.
І хоча немало пройдено доріг,
В пам’яті тримаю Батьківський поріг.
Споришева стежка –то дитинства слід,
То життя мережка у тривожний світ.
Росяну стежину в серці я несу,
Осінь і жоржина – мій одвічний сум.
Росяна стежина – неземна краса,
Мов малу дитину, спогад колиса.
Я життєве мливо вип’ю до кінця,
Шепіт тополиний, подих вітерця.
Знову по стежині, як колись, пройдусь,
Росяній жоржині зорями всміхнусь,
І хоча немало пройдено доріг,
В пам’яті тримаю батьківський поріг.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650633
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.03.2016
автор: Віктор Ох