Захмеліла весна забрела по коліна у роси,
Заблукала в саду, черешень осипаючи цвіт.
Чорну стрічку журби я вплела у посічені коси -
І в акорді мінор захлинувся розвеснений світ.
Буду я, а чи ні - світ хитатиме крони зелені
І одвічні чуття навісну бунтуватимуть кров.
Все мина - все мине: перетліють пожежі шалені -
Зійде Пам'ять...Простіть за надмірну печаль і любов.
А весна вже гряде: промениться-цвіте видноколо,
Молоді небеса ясноокі народжують дні...
Я іду до людей, озираюсь,як вперше, довкола:
Дивосвіт розкрива непізнанні щедроти свої...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650642
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 10.03.2016
автор: Світла (Імашева Світлана)