Коли вже душу віддала,
То мабуть, не живу?
Росинкою в траву
Скотилася... була.
Була примарним ніжним сном,
Розтанув сизий дим
І пам"ять разом з ним,
Майнула за вікном.
Вікном розбитим, не засклить;
Грабіжник не спіши,
То блискітка з душі
У скельці мерехтить.
Коли вже cерце віддала,
Нехай до ніг летить -
Від лиха захистить.
Я не тримаю зла.
11.03.2016.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650690
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.03.2016
автор: Ліна Ланська