**
"Кольорові слова"
Я мовчазний коли ти поруч
Ось-ось і дихання завмре
Немає сил дивитись вгору
Де сяє сонце золоте
Німий, німотний.. – зжалься Боже
І кольорові подаруй слова
Думки палають, в грудях схоже
А в голос: ні – завіса снігова
Одне пташине гоготіння
Немов налили в рот води
Чи недолуге оніміння
У відчай сходи проросли
Це потім, йдеш один і мрієш
І феєричні лащаться слова
Своїй дотепності радієш
А поруч ти – знов тиша воскова
От тільки очі, мов собачі
Блищать від зливи почуттів
Душа ж зневірена і плаче
І скиглить, виє із снігів...
Спливають дні гірки, натужні
На самоті й стежина поросте
Блукають тіні осоружні
Та шерех крил... чи дощ іде?…
Як розірвати зле це коло?
Розкрити справжні почуття?
Весна іде, у лісі голо
Та згодом вирветься життя
Якби ж я мав слова барвисті
Веселкою з'єднав два береги
Щоб доля в сонячнім намисті
Звела нас разом назавжди
А так – німий, то ж зжалься Боже
І кольорові подаруй слова
І те що в серці – поле схоже
Де квіти вийдуть з небуття. 080316
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650697
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.03.2016
автор: nтравень