Улюблена рідна домівка:
Хатина стоїть, зажурилась;
Віконця з похмурим відтінком,
Подвір'я травою укрилось.
Уже не лишилося сліду
Від сміху дитячого в хаті;
В забуту оселю не їдуть
Пісень українських співати.
Калина вогнем червоніє,
Соромиться за самотину.
Вона, як ніхто, розуміє -
Без кореня дерево гине.
І Київ, і Львів, і Одеса -
Де зерна посіяні наші -
Ніколи, мабуть, не закреслять
Дитинства роки щонайкращі.
Додому потрібно вертатись
У пошуках ліків від суму;
Якщо буде радість стрічатись -
Полинуть сюди наші думи.
Немало пройти довелося
Доріг, що почав на стежині,
В полях золотого колосся,
Там линуть пісні журавлині.
Як той боягуз, пробачаю
Собі запобігливу зраду
До щирого милого краю,
Але пам'ятаю пораду:
Ніщо і ніде не зігріє
Нас так, як батьківська турбота
І хата дитячої мрії -
В ній радість і біль, і скорбота.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650798
Рубрика: Нарис
дата надходження 11.03.2016
автор: Петро Корнійчук