[color="#ff6f00"][b]Сумувала мама в самоті,
Хоч, здавалось, не було причини.
Та сум якось враз заволодів,
Не зважав на весняні мотиви.
Пам'ять викидала з своїх сринь
Відблиски подій, обличчя милі,
Сумувала мама - спогад -синь...
Скільки ж рідних й близьких вже в могилі...
А в житті так треба їх порад,
Стільки є подій непередбачених...
Стільки різних є придбань і втрат...
...І ще хочеться, щоб нас за все пробачили
[/b][/color]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650800
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.03.2016
автор: zazemlena