Ти ховаєш себе за тонкими
стінами,
праведно вірячи в їхню
надійність.
Ці хмари над нами не завжди були
сірими
як і моя залежність,чи то радше
схильність.
В новобудовах твоїх я шукатиму
тріщини,
торкатимусь пальцями,ловлячи
протяги.
Мої пошуки стануть далеко
невтішними,
ти ж купуєш квиток і тікаєш
потягом.
Сотні тисяч депо,зупинок та
станцій,
мільйони облич,усмішок і
сліз.
Отак поступово ми робимось
бранцями
своїх власних жахів й непідйомних
валіз.
І на червоний перейшовши
колію,
спиняюсь раптово від знайомого
погляду.
Подумав,ти забажала знову
спокою.
А ні.Лише просто злякалася
холоду.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650833
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.03.2016
автор: Ендрю Мітін