Привіт солдате! Ти мене не знаєш,
Я просто дівчина, живу собі як всі,
В моєму місті тихо, не стріляють
Але війна торкнулася душі,
Чому пишу Тобі? Бо серце просить,
Бо я так звикла, у віршах думки,
В моїй країні сльози, біль і розпач
І так нестримно пишуться листи,
Ти зараз там, на Сході, захищаєш
Свою країну на передовій,
Там дуже страшно, постріли лунають,
Та ти ідеш вперед, вперед у бій,
Ти борешся за волю України,
За незалежність, за її життя
І за майбутнє кожної людини,
А серед тих людей також і я,
Ти тільки повернись, благаю, чуєш,
Ти не лети високо в небеса
Бо тут, на цій землі Тебе чекають
Батьки, дружина, діти… вся сім’я,
І вся країна молиться за Тебе,
Щоб швидше повернувся Ти живим
І я також щодня молюся небу,
Аби в моїй країні настав мир…
Я сподіваюсь, ці рядки почуєш,
А може, прочитаєш у листі,
Я дякую Тобі, що захищаєш
Мою країну, дякую Тобі…
Автор: Марія Скочиліс
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650873
Рубрика: Патріотичні вірші
дата надходження 11.03.2016
автор: Марія Скочиліс