Як з’ясніла зоря над дорогою в даль
І володарем став місяць в хмурному небі.
В моїм серці піднявся той приспаний жаль -
На тихому ставі уздріла два лебеді.
Сфокусована пам’ять ту мить береже,
Як весна парувала навічно кохання.
А душа, що в розлуці, любов усе жде,
Не приймає душа те чуже покарання.
І голубкою лине в тривогу ночей,
Де у битві кривавій зійшлися дві сили.
Зрада, підлість - на честь та життя - не трофей,
А земля, щоб на ній хлібні ниви родили.
11.03.16
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650882
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.03.2016
автор: Валентина Ланевич