За волю і честь колись нас підняла
Душею оспівана мрія!
Любов зігрівала нас, віра вела,
За прапор була нам надія!
І вірили ми, якщо перемогли,
То жити по правді зумієм!..
Але гроші й зрада знов гору взяли,
І танула в серці надія...
І раптом, коли в збайдужілих серцях
Поснули і слово, і дія,
З'явилось дівча із натхненням в очах,
З пророчим іменням - Надія!
Як символ, як прапор, що всупереч всім
Над ворогом злим майоріє!
І кличе до бою цей правди носій, -
Незламна та сильна Надія!
Твоєї не може схилить голови
Цей звір лютий, що скаженіє!..
Ти тільки тримайся, ти тільки живи,
Наш сонця промінчик, Надіє!
За правду, за волю кладеш ти життя,
Як склав на Голгофі Месія!..
Нас віра тримає і сила твоя!
Ти жити повинна, НАДІЄ!!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651051
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.03.2016
автор: Larysa