За всім, що відбувалось далі А. міг лише спостерігати, все вмить видалось таким чужим і далеким, чужим було і його тіло. А. дивився як його рука потягнулась до ручки дверей і зачинила їх, залишивши «гостя» по іншу сторону квартири. Потім тіло розвернулось і швидко пішло в кімнату, А. спостерігав за всім крізь ілюмінатори власних очей, оглядав свою не густо заставлену домівку: ось шафа, комод, диван, на дивані сидів чоловік в високому циліндрі, він дивився на А. своїм пронизуючим поглядом, дивився з байдужістю, він чекав. В ноги знову подуло холодом, А. поглянув на двері балкону - вони були відчинені, тіло попрямувало до них, вийшовши на двір він повернув голову вбік, в кінці балкону стояв чоловік в високому циліндрі, очі його були закриті, він чекав. – Для чого я прийшов сюди, - подумав А. Вдихнувши холодного повітря, він де що освіжив свідомість і А. знову прийнявся до спроб взяти тіло під контроль, але те не слухалось. Руки вперлись на перила балкону, перед ним розкинувся чудовий краєвид, хмарне синювато – чорне небо зливалось з лісом там в далині, ліс наближаючись до А. все рідів і наповнювався світлом, з’являлись будинки, спочатку маленькі невпевнені, далі ж вищі і ось вже високі житлові масиви, громіздкі мурашники наповнені людьми і все це вкрите маленькими яскравими крапками - світлячками, що танцювали, відбивались від падаючого снігу, змушували його блищати, засліплювати. А. мимовільно підняв руки і закрив ними очі, пройшло декілька секунд, як він усвідомив, що зробив це за власною волею, він виставив долоні вперед і здивований почав ворушити пальцями, спочатку одним, потім іншим, зігнув і розігнув всі одразу, він знову може керувати тілом, а можливо він і не втрачав контролю над ним.
І знову в голові загорівся теплий вогник надії, надії на те, що він марив і насправді він весь час простояв дивлячись на небо, ліс, житлові масиви наповнені світлячками і людьми. – Потрібно повернутись в квартиру, -- подумав А. і розвернувся обличчям до дверей, ця дія вирвала з нього надію, повністю і з корінням. Перед ним стояв чоловік в високому циліндрі на голові, він стояв настільки близько, що А. міг роздивитись кожну зморшку на його білувато-синьому обличчі. Чоловік поглянув на нього своїми чорними очима і різко схватив за плечі, все відбулось на стільки швидко, що А. навіть не встиг зробить хоч найменших спроб пручатися. Сильний поштовх в плечі і ось А. вже дивиться на свій балкон з нового, не звичного для нього ракурсу.
А. падав, він дивився на свої, взуті в зимові черевики ноги, що стрімко віддалялись від затягнутого хмарами неба, він бачив, як випереджає лапаті пластівці снігу, що теж падали і наче неслухняні діти, втікали від своїх величних та сірих батьків, він теж став відчувати себе дитиною, падіння було для нього забавкою, він захоплювався ним, так по дитячому захоплювався, ніби новою грою, якої він до цього часу не бачив. Світ навколо перевернувся, А. завжди мріяв літати, літати як птах, підійматись на нечувану висоту, а потім що духу пірнати в низ, до землі і знову підійматись, дразнити смерть, гратись з нею, що це було б за диявольське задоволення, занадто велике, щоб його могла осягнути людина і саме тому, вона здатна лише на одне єдине в своєму житті, піке до землі і за це вона мусить віддати все: минуле, теперішнє і майбутнє. А. не боявся смерті, не думав про неї, він відчував неабияке задоволення від падіння, серце билось швидше, він був щасливий, земля, вкрита сніговою ковдрою, все наближалась і наближалась, А. хотів до неї, всім своїм «Я» він бажав впасти в її обійми, назавжди впасти, відчути, як вона, ніби велична мати, захищає його, власним тілом відгороджує своє дитя, від недосконалого зовнішнього світу, А. хотів відчути себе в вічній безпеці, чи це не є те, оспіване людьми, щастя? Його мозок заполонив запаморочливий спокій, А. заплющив очі, втрачаючи свідомість, все зникало, розпливалось, але бажання триматись за зовнішній світ вже не було, його цілком і повністю поглинула темрява.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651072
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.03.2016
автор: Олексій Сонях