Жадібно кричить моя душа,
Ховаючи свої безсовіснії очі,
Ховає ! Бо не хоче вона признать,
Що думає про тебе всі безсонні ночі...
Що думає, отой холодний смуток,
Ота, печаль, що є малятком долі,
Оте живе, що ще ні дня не прожило,
І те, що все життя прожило у неволі.
Недам нікому спалювать дощі!
Оті єдині, що нагадують про тебе,
І більш ніхто з кармана не вкраде,
Те почуття, що моє серце береже.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=65111
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 23.03.2008
автор: душа