* * *
Побрехеньки кудлатих псів,
У туманах потонув сад...
Вже скуштовано райський плід,
Що висів собі, знай, висів
Над землею грішною – над,
Під зорею святою – під.
З перекинутого ковша
Цівкотить долу темна ніч...
І упившись її вина,
Нечестивая наче душа
Дико плаче–регоче сич,
І кривляє його луна.
А архангел і вурдалак
Килим тчуть із сліпих безсонь,
Із безликих вагань і думок.
Все і завжди знов буде так...
Коли ж прийде жаданий сон
В ньому з’явиться сивий Бог.
Блідий вершник сідла коня...
Розцвяховані рани Христа
Струменять під його плащем.
Вічна істина майбуття –
І банальна, і непроста,
Недоказана з вчора, ще...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651111
Рубрика: Езотерична лірика
дата надходження 12.03.2016
автор: димира бохач