Двовірші (посвяти сину і невістці)

                   ЗГАДАЙ    МЕНЕ                                                                  ЛИШЕ  ДЛЯ  ДОНІ  В  СВІТІ  Я  ЖИВУ

Всміхнулось  щастя  нам  краплинами  роси,    А  я  вдивляюся  у  крапельки  роси,
Не  повернути  долю,  скільки  не  проси.            Чому  нас  доля  розлучила  назавжди?
Моєю  ласкою  голублена  була,                                    Я  прислухаюся,  як  листя  шелестить,
Для  мене  в  світі  ти  лише  одна.                                  Може  ти  шепчеш,як  без  тебе  жить?

І  хоч  без  мене  йдуть  твої  літа,                                    Без  тебе  йдуть  мої  сумні  літа,
Була  ти  й  є  для  мене  молода.                                      Тебе  нема  і  я  завжди  одна.
Пробач,  що  я  пішов  від  тебе  молодим,            Ти  залишився  вічно  молодим,
Ти  не  одна...Це  я  тепер  один.                                      Для  мене  в  світі  ти  лише  один.

А  ти  живи,  життям  своїм  живи,                                  А  я  живу  життям  своїм  сумним,
Ти  подивись,  навколо  квіти  зацвіли                    Мені  ти  снишся  завжди  молодим,
В  журбі  і  радості  мене  не  забувай,                        В  моїм  житті  є  радість  лиш  одна-
І  хоч  у  снах  своїх  мене  згадай.                                  На  тебе  схожа  донечка  моя.                                                                              
                                                                                                                           

Для  тебе  знову  квітуватимуть  садки,                  Нехай  для  неї  квітнуть  всі  садки,
І  ти  не  бійся,  по  саду,  кохана,  йди,                      Я  дам  їй  все,  що  ми  б  у  двох  дали,
Там  наша  яблунька  для  тебе  зацвіла,                Твоєї  лагідності  я  її  навчу,
Ти  не  сумуй,  ти  з  нею  не  одна.                                    Лише  для  неї  я  тепер  живу.

Я  повернусь  до  тебе  знову  молодим,                Вербовий  котик  я  до  серця  притулю,
Вербовим  котиком,чи  вітром  весняним.        Як  і  раніше,  я  тебе  люблю,
Я  доторкнусь  твого  обличчя  і  коси,                    В  обличчя  віє  вітер  весняний,
Ти  це  відчуєш  подихом  весни.                                    В  моєму  серці  ти  завжди  живий.

А  ти  живи,життям  своїм  живи,                                      А  я  живу  життям  своїм  сумним,
І  нехай  світ  несе  тебе  крильми.                                  Мені  ти  снишся  знову  молодим.
Щаслива  будь,  мене  не  забувай,                              А  наша  донечка,як  яблунька  в  саду,
І  хоч  у  снах  своїх  мене  згадай...                              Лише  для  неї  в  світі  я  живу...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651183
Рубрика: Лирика любви
дата надходження 13.03.2016
автор: геометрія