[i]Красно дякую Касьяну - за натхнення:[/i]
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651354
Кохання - це і драма, і поема…
Хіба підвладна часу - хризантема,
Що розквітає під останні роси,
Коли в саду чарує пізня осінь?...
Дивися, там – тремтінням із туману,
Граційним жестом диво-Леда манить,
Коханки безсоромним білим тілом…
На ньому – вишні дві давно доспіли,
Такі округлі та звабливі перса...
Трикутник, що тобі в бажання вдерся,
Та так, що і терпіти вже несила…
Не руш її!!! Вона – для всіх красива,
Як осінь, непостійна та мінлива…
Спитай панянку: «Ти була щаслива?»
До ніг струнких схили осінні квіти…
Вже північ. Де поділась?
Не помітив…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651380
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.03.2016
автор: Ірина Лівобережна