І лицем до лиця, і подих до подиху
Так без слів обіймаєм один одного
Так без слів і так сильно, без поруху
Зігріваєм той присмерк холодного
Етапу загоєння і тяжкого відновлення
І нарешті спокійно, і вже в задоволення
Не стримаєш простоти усвідомлення,
Що можеш прийняти усі перетворення
І ще міцніше, в тиші заплющивши очі
Опинилися близько, на межі поцілунку
Та щоби здійснилися мої сни пророчі
Маєм звірити смак того дивного трунку
Якось все розуміємо і не треба голосу
Довго дивимось в очі один одному
І цілуєш в чоло, неймовірно солодко
Хай що буде.. Не піддамся жодному.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651391
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.03.2016
автор: Ольга Федорончук