Кав’ярні, пивниці, церкви, камениці,
Заручені з містом обручками колій,
Музеї, театри, поснули крамниці,
Атланти ж не сплять зазвИчай ніколи.
Тримають уперто брили балконні,
Як довго? Не знають, відколИ скам’яніли.
Вершилась любов, повстання, закони…
Дощами століття вмивали їх тіло.
Панянки, спудейки, ліцеїстки–дівиці…
У прЕзент не рвали для них гіацинтів,
На брудершафт не пилИ сливовицю,
Не знали-не відали, що то є цвинтар.
Мовчазні, самотні в кам’янім середмісті,
Ізранку – в бурштин, ізвечора – в синє.
Намарно питати… Не взмозі повісти,-
Тягар непосильний нести часоплину.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651426
Рубрика: Міська (урбаністична) поезія
дата надходження 14.03.2016
автор: Лана Сянська