Заховати б себе десь подалі в коморі
І прикидати мотлохом, щоб не знайшли.
Ледь живі, покалічені, стомлені й кволі
Мої мрії й бажання в нікуди пішли.
Переплуталось завтра, сьогодні і вчора,
І дощі, мов скажені, у небо ідуть…
Ходить-бродить землею нікчемна потвора,
Наплювати, що там десь її вже не ждуть.
Я, мов равлик, у мушлю старанно вмоща́юсь,
Більше вийти не можу… чи, радше, боюсь.
Може, випити з цукром солодкого чаю?..
Філіжанка розбита… я знову вколюсь…
14.03.2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651528
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.03.2016
автор: Marcepanivna