отак і піду від тебе: позакладавши в кишені руки, з цілковито прямою спиною, так, ніби влучили між лопаток.
(що не посмішка - ляск батога, що вгризається п'явкою в одну із серцевих артерій,
що не слово - то докір моєму мовчанню і майже вирок,
вирок із підписом "розстріляти"..)
і нащо мені колекція родимок на твоєму тілі, нитки павутиння в трикутнику ока?
не навчена прямо відповідати на запитання, завжди вишиваю крапчасто.
притулити б до берега твого плеча свій паперовий човник,
але в мене все дуже погано із керуванням авто, тим більше таким ненадійним транспортом,
як я сама..
торкайся моїх ключиць, поки ідуть хвилини до зворотнього відліку.
гірко. так гірко, що немає сил суперечити твоїм пальцям, що намацують блискавку..
коли покохати - означає не вагаючись здатися,
то я вже достатньо слухняна,
аби не вкусити у відповідь..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651550
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.03.2016
автор: Майя Грозова