Подаруй мені квітку на пам'ять,
Все одно, будь-яку подаруй —
Хай мене твої пальчики ваблять,
Що тримали цю дивну красу.
Хай мене тої квіточки очі
Приголублять, розрадять нехай,
Коли посеред глупої ночі
Я прокинусь, а поряд — печаль.
Я прокинусь в обіймах печалі,
Я прокинусь, бо снились мені
Твої руки, що квітку тримали,
Твої очі, що рвуть мої сни.
Якщо ж навіть і квіточки шкода,
Подаруй мені погляд один —
Співчуття щоб не стигло у ньому,
А щоб щастям цей погляд світив.
Тоді, може обійми послабить
Знавісніла, безжальна печаль.
Може, очі твої так незграбно
Не болітимуть вже в моїх снах.
І нехай, те я знаю напевне,
Не з моєї долоні сповна
Твого щастя нап'ються джерела —
Тільки б погляду квітка цвіла.
Подаруй мені квітку на пам'ять,
Все одно, будь-яку подаруй.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651572
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.03.2016
автор: Пересічанський