Сто раз палила всі мости –
Вогні - під дахом хмарочоса.
Та сум гніздо в душі мостив
І я, розпатлана та боса,
Крізь кілометри, мов чумна,
До нього бігла серед ночі.
А він сидів біля човна,
Рибалив і думки пророчі
Родив, крізь вуса дим пускав -
Один! І дух торкався раю!
Та він ніколи не ласкав,
Лиш кидав неквапом: «Вітаю!»
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651604
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.03.2016
автор: Крилата (Любов Пікас)