В. Шекспір Сонет 100

Ой,де  ти,Музо?  Так  довго  ти  мовчиш
Про  те,що  силу  і  любов  дарує.
Невже  надхнення  нікчемній  пісні  присвятиш?
Краса.що  позичаєш  злу-  тебе  плямує.
Вернись,забудькувата  Музо,і  співай
Достойну  пісню  ту,що  завинила,
Але  якому  вухові  співати  знай-
Те,що  тебе  цінує  і  дарує  силу!
Прокиньсь,ледача  Музо,  і  поглянь,
Як  час  пошкрябав  зморшками  любов.
Сатирою  для  ув'ядання  стань.
Презрій  все  те.що  час  пошкодив  знов.

Швидше  співай.ніж  губить  час,тоді  ми  збережем
Любов    від  смерті  із  косою  і  кривим  ножем.  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651649
Рубрика: Поетичні переклади
дата надходження 14.03.2016
автор: Grishanova