Верба ридала над рікою,
Спустивши віти до води.
Немов вмивалася рукою,
Чи відганяла холоди.
А річка хлюпала об берег,
Швидкі ганяли окунці
І берегла святий оберег,
Багатство сховане в ріці.
Верба дивилася на річку,
Творила тінь, скидала лист.
А сонце знов топило пічку
І вітер грав, неначе Ліст…
Вербиці відлетіли роси,
Їй вітерець заплів косу.
А віти верби в триголосі,
Дивились в річку на красу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651693
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 15.03.2016
автор: Віталій Назарук