Дай доторкнуся до щастя твого.
Ти й не помітиш, а я - порадію,
Може, тому, що не маю свого
Так вже давно, що я, навіть, не мрію...
Дай намилуюся співом дощу,
Диво-грозою, що плакати вміє.
Не переймайся, тобі я прощу,
Рання любове моя і надіє...
Поглядом ніжним я так обніму,
Темною нічкою так притулюся...
І хоч нічого собі не візьму,
Знай, що за тебе щомиті молюся...
- - -
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651700
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.03.2016
автор: Наташа Марос