Тихо скрипнуть двері в тихій мерії.
Люди звідти вийдуть, знов зайдуть.
На жахкому згарищі імперії
Незвичайні квіти зацвітуть.
Геть зотліють і серпи, і молоти –
Весь кривавий табірний бедлам.
І гнучкі лакеї «чого зволите?»,
Ну, а ми? А як же бути нам?
В нас так довго убивали душу
Ми – раби. А діти – й поготів.
Тому – без жалю сказати мушу –
Зникнемо у мареві віків.
Будуть нові люди в новій мерії,
Що без нас круті стежки пройдуть…
На жахкому згарищі імперії
Надкосмічні квіти зацвітуть.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651725
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.03.2016
автор: Галина Будянська