#mat #novik
обростаючи корою
і даючи скреснути
на весняному тілі
льодяним глибинам
десь у парку кіото
підпускаєш одного
із драконів земниx небезпек
до себе
у підніжжя гори
печуть стопи
вона не пустить тебе
в травні у свої ущелини
ти ще не надто дерев*яний
не розгледів у волоссі темряви
відблиски маленьких
опуклих жуків
які виростають на її
гірських породах
і подзеленькують
вібрують
від доторків нетутешніх
аби дістати нічного зору
не пропускай вчасно одного
із відкритих для твого рота
озер що покояться
у міжніжжі
чиєму саме
тобі вирішувати
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651746
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.03.2016
автор: Олеся Новик