Ми не будем такими, якими були.
Ми назавжди вже іншими стали.
І не зможемо жити, як вчора жили, –
Нас змінили снарядів метали.
Україна позвала і ми без вагань
Захистити Вітчизну постали.
Між життям і між смертю утратилась грань,
В нас стріляли і ми не мовчали.
На війні є закон: « як не ти – він тебе!»
Тільки ми – рідну землю бороним.
І відважно б’ємось, не жалієм себе.
Хай над ворогом крячуть ворони.
Ми не хочем вбивать, та до нас ви прийшли,
Щоб поставити всіх на коліна.
І безстрашність влилась! Ми не ті, що були!
Бо в тяжкий час позвала країна.
Темні сили зійдуть, як сніги по весні.
Мов та квітка розквітне Вкраїна.
Та криваві бої будуть снитися в сні,
І весь шлях визволителя – сина.
Рік за роком промчать.
Садом стане земля, заростуть полинами окопи.
Тільки пам'ять ще довго нам буде кричать,
Щоб полеглих героїв завжди пам'ятать,
Вороги, яких звали - «Укропи».
13.03.2016.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651775
Рубрика: Патріотичні вірші
дата надходження 15.03.2016
автор: Валерій