Буває, мовить слово хтось – у ріг зігне.
Заціпенієш, мов від вибуху гранати.
Душа на часточки дрібненькі розпаде.
І час потрібен, щоб в одне її зібрати.
А інший скаже - йдеш у вищий пілотаж,
Збиваєш крилами хмарки і чистиш зорі,
Гойдаєш поглядом своїм чудний пейзаж.
На дно йде сум, мов осад кави, в кухлик долі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651784
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.03.2016
автор: Крилата (Любов Пікас)