Випадково при читанні «віршів» на літ-сайті
натрапив на брудну і нікчемну похабщину
на тему «жінки і любов»: ну вже такого свинства за «поезію»
ще не видавали! «О времена, о нравы!»…
І згадалась мудрість давня, і таке попросилося, прозою і в риму:
*
«Люблю, – но реже говорю об этом,
Люблю нежней, – но не для многих глаз.
Торгует чувством тот, что перед светом
Всю душу выставляет напоказ».
рік 1616-й, В. Шекспір. сонет 102
«… як причастя святе – прозвучало в сонетах Шекспіра!
Та минули часи – на похабщині виросли "ліри"…»
К. Благоєв, марсія 9-го дня, рік 2016-й
**
І сповідував кожен закоханий правило це
І сто років тому, і п’ятсот, – бо звучить в дисонансі:
Найсвятіше – вдягати у бруд та паплюжить лице;
Ні, любові своїй не складають мерзеним «романси».
Гідні духом мужі не маратимуть слово своє.
Як і честі жінок; ([i]тільки в підлості дух не встає…[/i])
Що ж це трапилось з нами?! – якої недуги ця хіть?
І писанням бридким віддаються нікчемні з мужів
Не тому, що їх час вже минув? перестала горіть
Та свіча, що коханню світила – та мало так днів?..
Вже в нікчемних – ні сил, ні потенції, ні талану.
(Та знайдеться Альфонс: «Ваші ниви засію й пожну!..»!)
І убогість свою, неспроможність кохати жону
Прикриває зухвальством на хамстві замішана злість –
Тож нагадую євнухам: «Я ваші ниви пожну!..»
Ви ж випендрюйтесь тут, імпотенти і слова, і тіл…
---
Хто кохав, хто прийшов у життя від святої любові –
Не глумився над нею ні в думці, ні в ліжку, ні в слові.
***
(щоби оспівати саме потаємне, сокровенне і таке солодке
для поета-чоловіка – він ніколи не опуститься до стану худоби.
якщо він – чоловік, а не духовно-плотський скопець, якому тільки й лишається
нікчемством марати найінтимніше в стосунках,
бо фізично – давно неспроможний бути чоловіком)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651826
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.03.2016
автор: Касьян Благоєв