[i] Віталій Назарук[/i]
[b]ПРИЛІТ ЖУРАВЛІВ[/b]
Хоч натомлені крила, стріла радо земля
І лунає із неба перший спів журавля.
Вже повертаються додому із невідомих нам країв,
Летять, летять клини у небі, «курли» лунає журавлів.
Летять журавлики додому, вітає їх своя земля,
Летять, летять клини у небі, «курли» лунає журавля.
Хоч натомлені крила, стріла радо земля
І лунає із неба перший спів журавля.
Шлях не легкий вони здолали, та цей політ для них – святе,
Бо їх додому доля кличе, весна у домі вже цвіте.
Нелегкий шлях лишивсь позаду, земля весною стріла їх,
У пролісках цвітуть поляни, в пташинім соло чути сміх.
Хоч натомлені крила, стріла радо земля
І лунає із неба перший спів журавля.
«Курли» з небес неначе пісня, лунає в синіх небесах,
А поруч з ними пропливають хмарки на білих парусах.
«Курли» з небес неначе пісня, лунає в синіх небесах,
А поруч з ними пропливають хмарки на білих парусах.
---------------------------
[i]zazemlena[/i]
Піднялось сонце вгору-
І піймало весну.
В надзвичайну цю пору
Все проснеться від сну.
Приспів:
І радість в нас гірським потоком,
І спів птахів додасть снаги,
І зачарують квіти око,
Зазеленіють береги.
І звеселяться наші душі,
Творити їм, боготворити,
Потік весни знесе байдужість -
День щастям явиться умитий.
Зупини мить на хвилю,
Погляд кинь в небеса,
Скрізь: за крок і за милю,
Скрізь краса-чудеса.
Приспів.
Це не сниться, не казка,
Вся краса наяву,
Як в полон ій не здати
Щирість й правду свою?!
Приспів.
---------------------------
[i] горлиця[/i]
ТУГА
Посивіла голубка, воркотіла в журбі,
Не вертається голуб, вже і збилась з лічби.
Навкруг задушливе повітря, і дихать тяжко. Постарів
Той сад, що вчора щастям дихав, у пахощі свої манив.
Лежить в ногах посохле віття, калина більш не зацвіте
Чекай, не плач голубко вірна, він прилетить, знайде тебе.
Де ж ти голубе білий, у якій стороні,
Чи вернешся в обійми, після тої борні.
Летять пір`їночки у небо, голубка гілку обніма,
Вона чекає, дні і ночі, не вірить що в живих нема.
О, милий мій, моя любове, душа вчуває, ти живий,
Я грію гілочку для тебе, я чую голос любий твій.
Не журися голубко, що минули роки,
Я вернуся до тебе, не лишусь в чужині.
Вже хмари чорні розступились, в саду розтаяли сніги,
Вже чути шелест крил у небі, і квітнуть проліски весни.
Вже світить сонце, скрізь ясніє, голубка чує в серці дзвін,
Надія в серці голубіє, в обійми знову візьме він.
------------------------
[i]Танюша Одинцова[/i]
[b]Знов завесниться ...
[/b]
1. Не журись ,хоч стомились
Знов вітрила твої ,
Що так швидко й невпинно
Пролітають роки .
Життя, мов та барвиста книга ,
Читати нам її й читать,
А ще далеко так до криги
У наші перші 50 .
2. Посміхнімся лелекам ,
Ось вони, десь вночі,
Нам у зорянім небі
Щастя зичуть ключі.
А ми з тобою так багаті
На діточок і онучат,
А ще так хочеться кохати
У наші перші 50 .
3. В серці знов завесниться ,
А в очах ніжний блиск,
І народжена пісня
Зрине пташкою ввись !
Життя не можна зупинити
І повернутися назад,
Та ще багато так зробити
Нам в наші перші 50 .
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651863
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.03.2016
автор: Віктор Ох