Весна ще не скупалася в калюжах

Весна    ще    не    скупалася    в    калюжах,
Тихесенько    дрімала    у    бруньках,
А    ті    ще    не    зелені,    зате    пружні,
Ще    горобці    «танцюють    гопака».

Морози    часто    в    воду    заглядають,
Змагається    льодок    ще    за    життя.
Шибки    холодні    росами    ридають,
Бо    мають    весняні    передчуття,

Що    скоро    брунька    випустить    на    волю
Листочок    перший,    квіточку    в    тепло,
І    горобці    теж    славитимуть    долю:
«Нарешті    наше    плем’я    зажило!»

І    намалюють    клин    лелеки    в    небі,
Оповістять    про    себе    рідний    край:
«Ніде    немає    кращого    від    тебе,»    –
Колишуть    голоси    їх    небокрай.
23.01.2015.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651975
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 16.03.2016
автор: Ганна Верес (Демиденко)