Вже заростають до цехів путі.
Доріжки – теж.
Змаліла вкрай довіра.
Робочий люд в базари перетік,
Неначе обернувся в іншу віру.
Куди не глянь – торги, торги, торги.
І їх дедалі ширшають круги.
Біля крутих домів і невеличких
Бородавками ліпляться крамнички.
Бо, схоже, люди вже відчули смак –
Терпима, навіть легша, справа нова.
Навіщо докладати рук, ума,
Як можна продавати вже готове,
Привезене із тридесятих царств?
Блискуче, жаль, що рідному не рівня.
Нам ніколи творити із-за чвар,
Що розкошують на найвищім рівні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652017
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.03.2016
автор: Ніна Багата