Прошу я, Господи, залиш мені той шал,
Що у рядки чуття переплавляє!
Без нього запліснявіє душа.
Без нього іскри у житті немає.
Коли дощами плачуть сірі дні
І думи гіркотою серце мучать,
Слова скипають лавою в мені
І віршами стають клубки болючі.
І як несила втримати весни
У веселковій щедрості розмаю,
Усю жагу своєї глибини
Я у скупий рядок переливаю.
Прошу я, Господи, аби не обмілів
В падіннях, злетах, в радості й відчаї
Натхненний шал думок, чуттів і слів,
Який від скверни душу очищає.
© Ірина Васильківська
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652020
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.03.2016
автор: Ірина Васильківська