Весняна пора
Квітують котики сріблясті
На позолоченій вербі,
Запанували в душах страсті,
Малюють образи судьби.
Коти ґвалтують безупинну,
Відлунням бісяться дахи,
Всю глупу ніч нема спочину,
Дівчатам маряться страхи.
Немов їх ловлять маніяки,
Горлають злякані сичі,
Виють нажахані собаки,
Хоч сядь, та й плач, або кричи.
За мить міняються картини:
Сіяє сонце, благодать,
Який юнак прослав перину
Й узявся гаряче кохать…
Мелькнула чорна тінь надворі
І зазирнула до вікна.
Кохання знищує потвора,
Під ковдру зирить сатана.
А хлопцю сниться незнайомка -
У чім явилася на світ…
Об стіни охкалися зойки
Та й щезла, як прийшов розсвіт.
Розтали ранком сновидіння,
Утихомирились коти.
Прославлена пора весіння,
Заплутана - до простоти.
16 березня 2016 року
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652077
Рубрика: Жартівливі вірші
дата надходження 16.03.2016
автор: Микола Паламарчук