Поривалася пити отруту
Із настою гіркого євшану...
Та чомусь я дарую спокуту,
За цілунок в коліно - пошану
Королівні Великого балу
Виражає убивиця Фріда.
До початку кінця так помалу
Просуваються гості - не видно
Де закінчення дивної хвилі.
Урізається боляче в шкіру
Металевий вінець. І не милі
Компліменти з бажаннями миру.
"Дорогі нечестивці, увага,
Не затримуйтеся при порозі.
Королівна у захваті!" Спрагла
Ледь стою у напруженій позі,
Переборюю втому столітню
(бо ж здається, що ніч - то є вічність).
Усміхаюсь так зверхньо-привітно
Стоголосому "Ваша Величність"...
Кровоточить оновлене тіло:
Але ж я не здаюся, бо вперта,
Бо лиш згадка про тебе - зігріла
Між бездушних запрошених мертвих.
Я під звук сатанинського вальсу
По паркету кружлятиму лихо
До фіналу потішного часу
Аж допоки оркестр не стихне...
То неправда, що жінка нечиста,
Бо такими нас робить страждання,
Що на шиї - чавунним намистом
Від розбитого щастя чекання,
Що з'їдає утомлену душу.
Перед Ним я схилюся, як айстра,
І зробити обіцяне змушу:
"Поверніть, поверніть мені Майстра!"
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652128
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.03.2016
автор: Червоний Мак